Рефераты, сочинения, ВУЗы, литература
  • главная
  • о проекте
  • добавить работу
  • контакты
  • У Вас в блокноте:
    0 заметок
     
     
     
     
     
    Реферат Іспанія

    Іспанія

    ПЛАН

    1. Загальні біографічні відомості

    2. Положення і природні ресурси Іспанії

    3. Населення і трудові ресурси Іспанії

    4. Загальна характеристика господарства Іспанії

    5. Регіональні відмінності Іспанії та основні міста

    Список використаної літератури

    1. Загальні біографічні відомості

    Площа — 505 тис. км2. Населення — 39,2 млн. чоловік. Столиця — Мадрид. Державний устрій — парламентська монархія.

    Відкриття X. Колумбом Америки (1492 р.) і навколосвітня подорож Ф. Магел­лана (1519—1521 pp.) мали своїм наслідком створення однієї з найбільших у світовій історії імперії. Крім колоній у Новому Світі до її складу входили Філіппіни, окремі території в Африці, а згодом і значні володіння в Європі. Проте вже в кінці XVI ст. почався занепад феодальної Іспанії. Поступово вона втратила всі свої володіння і перетворилася на відсталу, бідну і слабку країну, яка тільки в другій половині XX ст. стала на шлях індустріального розвитку.

    Роль Іспанії в сучасному світі визначається також тим, що іспанська мова є державною і літературною мовою більшості країн Латинської Америки. В значній мірі вони сприйняли іспанську культуру і традиції. Іспанія, разом з Італією і Францією, є найбільшою середземноморською країною і одним з лідерів світового туризму.

    2. Положення і природні ресурси Іспанії

    Іспанія — країна на Піренейському (Іберій­ському) півострові. За територією і населенням вона належить до найбільших країн Європи. В XV—XVI ст. Іспанія, як і Португалія, відігравала першорядну роль у Великих географічних відкриттях і колоніальних загарбаннях.

    Сучасна Іспанія займає 5/6 Піренейського півострова, їй належать Болгарські острови в Середземному морі й Канарські острови в Атлантичному океані. Вона є одночасно ат­лантичною і середземноморською країною.

    Від решти Європи її відокремлюють Піренеї — одні з найбільш важкопрохідних гір континенту, що витягнулися в широтному на­прямку на 450 км. Сучасні транспортні системи (залізниці і шосе) оминають їх уздовж морського узбережжя. Від Африки Іспанію відокремлює Гібралтарська протока завширшки 13 км. її легко долали вже в найдавніші часи. Тепер Ґібралтарська протока є одним з найнапруженіших морських шляхів у світі.

    В адміністративному відношенні Іспанія поділяється на 17 авто­номних провінцій.

    Понад 3/5 території Іспанії займає плоско­гір'я Месета (іспанською мовою — «стіл»). Середня висота його становить 700—800 м н.р.м. На півночі та півдні Месета оточена горами, в західному напрямку вона поступово знижується і закінчується на території Португалії.

    Месета — посушливий степ з континентальним кліматом, мало­родючими ґрунтами і бідною рослинністю. Умови для сільського господарства тут складні. Літо жарке, зими прохолодні. Середня температура липня 27 °С, січня -1 °С. Річна сума опадів коливається в межах 300—350 мм. Часто бувають посухи. Режим місцевих річок нестійкий. Влітку вони маловодні. Враховуючи їхнє значення для водопостачання і зокрема іригації, чимало зроблено для регулюван­ня їх стоку. На них багато гідроспоруд і водосховищ.

    Північні гори (Кантабрійські і Піренейські) багаті на гідроресурси, ліс і пасовища. Для них характерна висотна зональність. М'який і вологий клімат має вузька рівнинна смуга узбережжя Біскайської затоки.

    Специфічну частину Іспанії становлять відкриті на південь і закриті з півночі горами узбережжя Середземного моря і Андалузька рівнина (басейн річки Твадалквівір). Це субтропіки середземномор­ського типу з жарким сухим літом і м'якою вологою зимою, з родючими ґрунтами і можливостями для штучного зрошення. Разом з Балеарськими і Канарськими островами ця територія має най­сприятливіші умови для субтропічного землеробства і рекреації.

    Іспанія має поклади високоякісних залізних руд і низької якості вугілля. Інші корисні копалини різноманітні, але невеликі за покла­дами. Вразливим місцем мінеральної бази країни є слабка забезпеченість власними енергоресурсами.

    3. Населення і трудові ресурси Іспанії

    Найдавнішими відомими предками сучасних іспанців вважаються племена іберів, питання

    про походження яких залишається невирішеним і досі. З II ст. до н. е. і до V ст. н. е. вони перебували під владою Стародавнього Риму і були романізовані. Значний вплив на формування іспанського етносу мали також араби і бербери, які в 711—718 pp. завоювали весь Піренейський півострів і яких місцеве населення називало маврами. Сучасний іспанський етнос склався під час Реконкісти — відвоювання земель у арабів, яке закінчилося тільки в 1492 р.

    Офіційною мовою є іспанська (кастильська). Вона належить до романської групи індоєвропейських мов і близька до португальської, французької та італійської. В трьох північних областях: Каталонії, Басконії і Ґалісії, які в свій час не були завойовані арабами, а Басконія не була завойована навіть Стародавнім Римом, зберігаються і досі місцеві мови. Вони мають статус других офіційних мов. У Каталонії — каталонська, споріднена з провансальською мовою Франції; в Басконії — баскська (становить окрему мовну сім'ю); в Ґалісії — галісійський діалект португальської мови. Офіційною релігією Іспанії є католицизм. Регіоналізм і католицька релігія мають великий вплив на суспільне життя країни.

    В епоху Великих географічних відкриттів іспанці масово пере­селялися в Новий Світ і стали важливим компонентом більшості сучасних латиноамериканських етносів. Нині за межами країни найбільше іспанців проживає у Франції'.

    Понад 9/10 населення вважається міським і тільки 9 % — сіль­ським. При оцінці цього факту слід враховувати, що невеликі міста Іспанії мають порівняно високий процент аграрного населення. Найвища густота населення (понад 100 чоловік на 1 км2) характерна для північних вологих і південних середземноморських територій. На внутрішній посушливій Месеті, якщо не брати до уваги столичну агломерацію Мадрида середня густота населення не перевищує 20— 30 чоловік на 1 км . Найбільшими містами Іспанії є Мадрид і Барселона.

    4. Загальна характеристика господарства Іспанії

    Зайнятість самодіяльного населення в Іспа­нії характеризується такими показниками: в третинній сфері —52 %, в сільському госпо­дарстві — 17 (у 1950 р. — 50 %) і в промисловості та будівництві — 31 %.

    Промисловість

    Основу енергетики Іспанії стано­вить імпортна нафта. Нафтопереробка, як правило, здійснюється в портових містах, її річна потужність ста­новить понад 60 млн т сирої нафти. Власний видобуток вугілля (кам'яного і бурого) забезпечує лише 1/5 енергетичних потреб, част­ка невеликих ГЕС і кількох АЕС дорівнює приблизно 1/6.

    За обсягом продукції обробної промисловості Іспанія посідає в світі досить вагоме місце: вона входить до групи перших 15 промислових країн. У Західній Європі за цим показником вона поступається тільки Німеччині, Франції, Великобританії та Італії, хоча істотно відстає від них, особливо в розрахунку на душу населення. За структурою обробна промисловість Іспанії досить різноманітна, але в ній різко переважають традиційні трудомісткі галузі.

    В країні виплавляють чорні і кольорові метали (виплавка сталі — 13 млн. т). Значного розвитку набули нафтохімія, яка тісно пов'язана з нафтопереробкою, а також промисловість будівельних матеріалів, деревообробна і паперова. Важливу роль останнім часом стали

    відігравати металообробка і машинобудування. Нове для Іспанії виробництво — автомобілебудування — почало розвиватися з 60— 70 pp. Воно представлене філіалами західноєвропейських та амери­канських автомобільних концернів. Випуск автомобілів становить 1,7 млн одиниць. Машинобудівні заводи країни випускають також промислове обладнання, трактори і сільськогосподарські машини, електро- і електронну техніку, судна.

    Старими галузями обробної промисловості залишаються тек­стильна (переважно бавовняна), трикотажна, швейна і шкіряно-взуттєва. В харчовій промисловості широко розвинені виноробна, олійна, плодоовочева і рибоконсервна, продукція яких значною мірою орієнтована на експорт. Заслужену славу здобули іспанські поліграфічні видання, ринком для яких є, крім самої Іспанії, більша частина Латинської Америки.

    Швидкий промисловий розвиток Іспанії в останній третині XX ст., і в першу чергу розвиток машинобудування, тісно пов'яза­ний з великим притоком іноземних капіталів, а також з використан­ням іноземних технологій та з орієнтацією на зарубіжні ринки. В Іспанії іноземний капітал приваблює низька вартість робочої сили, мінімальне оподаткування та інші привілеї.

    В розміщенні іспанської обробної промисловості дуже висока частка міст Барселони, Мадрида і Більбао, а серед районів — північ­ного і середземноморського узбереж. Заводи чорної металургії і суднобудівні верфі розміщені переважно в портових містах північ­ного узбережжя. Понад 4/5 текстилю, одягу і взуття виробляється в Барселоні. Електротехнічні та електронні заводи і поліграфічні фабрики концентруються в Мадриді і Барселоні. Головні автозаводи знаходяться в Барселоні, Мадриді, Валенсії та Сараґосі. Підприємства харчової промисловості експортного напрямку тяжіють до відповід­них сировинних баз.

    Сільське господарство

    Галузь залишається відсталим сектором іспанської економіки. Вона все ще малопро­дуктивна і переважно екстенсивна. Для її потреб обробляється 2/5 території (орні землі і землі під постійними насадженнями), а 1/3 зайнята луками і пасовищами. Важливу роль відіграє штучне зрошення (3,7 млн га — перше місце в Західній Європі). Практикувати його почали ще за часів Стародавнього Риму і, особливо, під час панування арабів. Найбільше зрошуваних земель у Середземноморській Іспанії (басейни рік Ебро і Гвадалквівір) і значно менше — в басейнах рік, що перетинають Месету — Дуеро, Тахо, Гвадіана.

    Головною галуззю є землеробство. Вирощують зернові (ячмінь, пшениця, кукурудза, рис), бобові, картоплю, цукрові буряки, бавовник, тютюн, а також овочі та фрукти помірних і субтропічних широт. Як правило, для зернових, крім рису, використовують богарні землі, врожайність їх низька. Під рис та інші цінні культури відводять зрошувані площі. Врожайність рису дуже висока і його експортують у країни Європи. Іспанія відома як експортер томатів, цибулі, мигдалю тощо.

    Особливе місце в світі Іспанія посідає як виробник винограду, оливок і цитрусових (апельсини, мандарини і лимони). Як і в інших країнах Середземномор'я, ці культури з'явилися в Іспанії ще в часи Старо­давньої Греції і Стародавнього Риму. За збором винограду, вироб­ництвом вина та його експортом країна поступасться в Середземно­мор'ї лише Італії та Франції, вино відіграє виняткову роль в житті і традиціях населення. Такі марочні іспанські вина, як «Малага» та «Херес», мають світову славу. За збором цитрусових та їх експортом Іспанія посідає перше місце в Середземномор'ї, а за вирощуванням оливок, виробництвом і експортом оливкової олії — перше місце в світі. Головний район цитрусових та оливок — середземноморське узбережжя й Андалузька рівнина. Культура винограду розповсюдже­на ширше, вона охоплює також південну половину Месети і Арагонську рівнину.

    Тваринництво в Іспанії розвивається в складних умо­вах. Тільки у північній вологій частині природні кормові угіддя дозволяють утримувати велику рогату худобу. Пасовища посушливої Месети придатні для розведення овець та кіз. Саме в умовах Месети була виведена порода знаменитих кастильських мериносів, які пізніше стали основою тонкорунного вівчарства в посушливих сте­пах Австралії та Південної Африки. Інтенсифікація тваринництва здійснюється шляхом розширення свинарства і птахівництва. Окре­ме місце займає вирощування спеціальних биків для кориди.

    В лісовому господарствіІспанії, як і в сусідній Португалії, важливу роль відіграє збір кори коркового дуба. Значного розвитку набуло рибальство у водах північної Атлантики.

    Туризм

    Упродовж останньої третини XX ст. най­важливішим сектором іспанської економіки став туризм. Щорічна кількість іноземних туристів уже перевищила 50 млн (в 1960 р. — 6 млн). У країні створена сучасна туристична інфраструктура. Розвитку туризму сприяли, з одного боку, багата природна і культурна база, а з іншого — поява у високорозвинених західноєвропейських країнах масового платоспроможного попиту на цей вид послуг. Відіграли свою роль і дещо нижчі ціни на товари та послуги.

    Тепле море і сонячна погода дозволили створити величезні ку­рортні зони світового значення: Коста-Брава на узбережжі Каталонії, Каста-Бланка — узбережжя Аліканте, Коста-делъ-Солъ — узбережжя Малаґи, а також Балеарські і Канарські острови. Все більше з рекреаційною метою використовується і скелясте північне узбережжя.

    Культурна спадщина Іспанії різноманітна і багата. Іспанія була однією з головних провінцій стародавньої Римської імперії, а під час панування арабів — найрозвинутішою країною Європи. Чимало пам'яток цих епох збереглося донині, їх доповнюють замки, храми, палаци феодальної Іспанії, сучасна архітектура, музеї та барвисті фестивалі.

    Найбільше туристів в Іспанію приїздить з Португалії і високорозвинених країн Західної Європи, особливо Франції, Великобританії та Німеччини.

    Транспорт

    У транспортній системі Іспанії передує авто­мобільний транспорт, як у перевезенні вантажів, так і людей. Задовільною можна вважати мережу автошляхів з твердим покриттям. Значення залізниць падає. Досить розвине­ними стали авіаційний і морський транспорт. Найбільші аеропорти знаходяться в Мадриді та Барселоні, провідними морськими портами є Барселона, Більбао і Альхесірас. Іспанія традиційно має широкі водні зв'язки з іспаномовними країнами Латинської Америки. Зараз їх доповнили повітряні. Через її територію здійснюються польоти в Латинську Америку з інших країн Західної Європи. Сучасною і розгалуженою є транспортна система, яка обслуговує рекреаційні зони. Зокрема міжнародні аеропорти є в Малазі, на Балеарських і Канарських островах.

    Баланс зовнішньої торгівлі Іспанії зводиться з дефіцитом. У значній мірі він покривається доходами від іноземного туризму. Найбільша стаття експорту за вартістю — автомобілі. Крім того, значне місце займають сталь і сталеві вироби, текстиль і текстильні вироби, цитрусові, оливки і оливкова олія, вина. В імпорті на першому місці стоять нафта і нафтопродукти. Імпортують також кукурудзу і соєві боби, машинне обладнання і хімікати. Голов­ними торговими партнерами Іспанії є Німеччина, Франція та ін­ші країни Західної Європи, а також Мексика, СІЛА, Саудівська Аравія та Японія.

    5. Регіональні відмінності Іспанії та основні міста

    Відмінності між окремими частинами Іспанії найкраще розглянути за трьома її великими регіонами: Північним, Внутрішнім та Серед­земноморським.

    Північна Іспанія охоплює прибережні рівнини вздовж узбережжя Біскайської затоки та Атлантичного океану. Кантабрійські гори відокремлюють її від внутрішніх районів. Вона включає історичні області Ґалісію, Астурію, Басконію і Наварру. Природна ізольованість стала причиною етнічної відокремленості і сучасної автономності Басконії та Ґалісії.

    Клімат Північної Іспанії вологий, помірний. Район багатий на гідроресурси, ліси і пасовища, а навколишні моря — на рибу. Тут найбільші в Іспанії поклади кам'яного вугілля та залізних руд. Займаючи 12 % площі, Північ концентрує 1/5 населення країни. В Іспанії Північ заслужила славу району важкої промисловості. Тут зосереджені видобуток вугілля та залізної руди, гідро- і теплові електростанції, центри чорної металургії і важкого машинобудуван­ня. Іншими галузями місцевої економіки є розведення великої рога­тої худоби, рибальство, деревообробка, суднобудування і портова діяльність, а тепер і курортна справа. Найбільшим містом Півночі є Більбао.

    Внутрішня Іспанія займає 55 % площі, але в ній живе лише 32 % населення. Вона охоплює історичні області: Стару Кастилію, Нову Кастилію, Леон, Естремадуру і Араґон. Більшу частину території Внутрішньої Іспанії займає плоскогір'я Месета і значно меншу — басейн річки Ебро, відокремлений від Месети Іберійськими горами. Найхарактернішою рисою Внутрішньої Іспанії є її посушливий клімат. Водночас це «типова» Іспанія, історичне ядро країни. Саме об'єднання в 1479 р. Кастилії та Арагону поклало початок Іспанської держави.

    У сільському господарстві Внутрішньої Іспанії різко виділяються вирощування зернових і випас овець та кіз. Це також важлива зона виноградарства (понад 1/2 загального збору винограду). На зрошу­ваних землях у басейнах рік Ебро, Дуеро, Тахо і Ґвадіани вирощують рис, цукрові буряки, бавовник, тютюн.

    В енергетиці значна роль належить ГЕС на річках Дуеро і Тахо та на притоках Ебро, які стікають з Піренеїв. Є атомні електро­станції. В обробній промисловості переважають легка і харчова. Останнім часом їх доповнили підприємства машинобудування. Найбільший згусток промислового виробництва утворився навколо Мадрида.

    Іспанія

    Мадрид домінує у Внутрішній Іспанії. Він лежить на висоті 655 м н. р. м. майже в геометричному центрі Піренейського півострова в басейні річки Тахо. Заснували його в X ст. маври. В 1561 р. він став столицею Іспанії.

    Сучасний Мадрид (3,1 млн жителів) — одне з найбільших міст Європи. Це перш за все столиця і культурний центр світового значення, один з найбільших центрів міжнародного туризму. В Мадриді понад 100 музеїв, у тому числі всесвітньо відомий художній музей Прадо, багато театрів, арен тощо. Серед його архітектурних пам'яток: ансамбль Національного (Королівського) палацу, численні церкви і монастирі, а за 40 км на північний захід — знаменитий монастир-палац Ескоріал.

    Мадрид — найбільший адміністративно-політичний, банків­ський, торговий і транспортний центр країни. До другої світової війни в ньому не було великих промислових підприємств і його роль у промисловості країни була незначною. Зараз за розмірами проми­слового виробництва він поступається лише Барселоні. Харчова, легка, поліграфічна галузі доповнилися великими підприємствами автомобілебудування, електротехніки і загального машинобудуван­ня.

    Внутрішня Іспанія багата на міста, які процвітали в середні віки, але згодом у зв'язку із загальним економічним занепадом країни втратили своє колишнє значення і немовби застигли в своєму розвитку. Але чимало з них мають 1500—2500-літню історію і зали­шаються зосередженням цінних історичних і культурних пам'яток. Сама назва «Кастилія» в перекладі означає «Країна замків». Ста­ровинні замки і палаци, церкви і монастирі можна побачити в маленьких провінційних містечках і навіть у селах.

    За 65 км на південь від Мадрида на берегах річки Тахо стоїть місто Толедо. Йому понад 2000 років, воно чотири рази було столицею, в тому числі з 1085 по 1561 pp. — столицею Іспанії. В середні віки Толедо славився своїми металевими і текстильними виробами, особливо зброєю і сукнами. Зараз це місто-музей і важливий центр туризму в країні. Серед інших найвідоміших міст і Соломинка, де в 1218 р. було засновано перший в Іспанії університет, і Сеґовія з римським акведуком завдовжки 728 м і палацом-фортецею Алькасар.

    На Середземноморську Іспанію припадає 1/3 площі і майже 1/2 населення країни. В природному відношенні це вузькі прибережні низовини і довколишні гори. Сюди ж входить найбільша в Іспанії Андалузька низовина в басейні річки Ґвадалквівір, Балеарські та Канарські острови. Район охоплює чотири істо­ричні області — Каталонію, Валенсію, Мурсію та Андалусію. Най­характернішими рисами району є середземноморський клімат, субтропічне сільське господарство і наявність тут другого за значен­ням міста країни — Барселони. Окреме місце займають острівні території.

    Сільське господарство Середземноморської Іспанії є типовим для всього Середземномор'я. Це одна з найбагатших сільськогосподар­ських зон цього регіону. Виробництво тут досить інтенсивне. Багато зрошуваних земель. Богарні землі використовуються для висаджу­вання дерев і кущів, які не потребують поливу. Важливу роль відіграють культури цитрусових, оливок і винограду, а також вино­робна, олійна і консервна промисловість. Вирощують також ба­вовник, соняшник, овочі, баштанні тощо.

    Узбережжя Середземного моря Іспанії — один з найбільших у світі районів рекреації і туризму. Головною принадною силою для приїжджих є саме природне середовище (клімат, море, пляжі, екзотична рослинність). Разом з тим це район історичних пам'яток світового значення. Такі міста, як Севілья, Кордова, Ґранада у свій час були столицями могутніх мавританських королівств, центрами науки, освіти і мистецтва. І зараз вони зберігають історичні та архітектурні шедеври тієї епохи. Багаті міста району і на пам'ятки римської епохи та середньовічної Іспанії періоду Великих географіч­них відкриттів.

    Барселона (1,7 млн жителів) — центр історичної (зараз автономної) області Каталонії, друге місто Іспанії, а як промисловий І торговий центр — перше. Історія Барселони налічує більш як 2000 років. У XVIII ст. вона стала найбільшим портовим містом Іспанії, в якому процвітала тор­гова буржуазія і нагромаджувались капітали. Тут уперше в країні з'явилося фабрично-заводське

    виробництво: спочатку текстильні підприємства, потім підприємства інших галузей легкої і харчо­вої промисловості, а в другій половині XX ст. — хімічні та, особливо, машинобудівні. Зараз Бар­селона і Каталонія увійшли до числа найбільших промислових ареалів Західної Європи. Одночас­но Барселона —великий порт, центр науки, куль­тури і туризму. Туристів приваблює сюди не тільки красиве середземноморське місто-курорт і його історичні пам'ятки, а й зразки сучасної модерної архітектури та мистецтва. В 1992 р. в Барселоні відбулися Літні Олімпійські ігри. Місто входить до сімки євроміст «вищої ліги».

    Острівна Іспанія — це лише 2 % площі і 4 % її населення. Балеарські острови в Середземному морі знаходяться на віддалі 80 км від материка. Канарські острови в Атлантичному океані віддалені від північно-західних берегів Африки на 96 км. Балеарські острови — це в першу чергу район туризму, який щорічно відвідує 3 млн чоловік. Канарські острови — також важливий район міжнародного туризму, в тому числі і зимового, але структура його господарства ширша. Розвинені рибальство, тропічне землеробство і нафтопереробка. Порти Санта-Крус і Лас-Палъмас — місця бунке­рування іноземних суден, які прямують з Європи в Західну Африку.

    На півдні Піренейського півострова лежить невеличка (лише 6 км2), але широковідома територія — Ґібралтар. Вона займає одно­йменний півострів, витягнутий у бік Африки. Стратегічне положення півострова, який легко обороняти з суходолу і який блокує вихід із Се­редземного моря і вхід у нього, зрозуміли давно. В 1713 р. він став володінням Великобританії, яка створила тут військово-морську базу. Зараз це єдина з шести колишніх баз ВМС, які охороняли у минулому Британську колоніальну імперію на водному маршруті Ґібралтар —Суец —Сінґапур, і яка все ще належить Великобританії.

    Список використаної літератури

    1. Словник з соціально-економічної географії світу. – К., 2005.

    2. Країни світу. Довідник. – К., 2003.

    3. Економіка зарубіжних країн / За ред. A. С. Філіпенко. – К., 2004.




    Использовать материалы реферата Іспанія, можно только с указанием активной гипперсылки на ваш ресурс, оставте пожалуйста отзыв о реферате:
    Отзывы Оставить отзыв

    Ваше имя:
    Отзыв:
    Защитный код
    Введите этот защитный код


    Ваня | 03.11.2010 15:55
    очень даже не плохо
    Ответить
     
     
     
     
     
     


     
    2007-2014 Разработка сайта - "Знания 2006"